Справжнім культурним феноменом сучасної України залишається єдина прифронтова Запорізька обласна філармонія. Днями тут урочисто закрили 69-й симфонічний сезон. Попри близькість фронту та постійну канонаду, глядацька зала філармонії була заповнена вщент. Культурне життя міста довело свою незламність. Цей вечір показав, що мистецтво сильніше за страх.
Світовий дебют присвяти для США
Головною несподіванкою урочистого вечора стала гучна світова прем’єра. Академічний симфонічний оркестр уперше виконав симфонічну поему «Хортиця». Її спеціально написав відомий сучасний український композитор Всеволод Сіренко. Цей знаковий твір став музичним дарунком від Запорізької делегації. Вони презентують його під час візиту до штату Пенсильванія. Поїздку приурочено до 250-річчя підписання Декларації незалежності США.
Композиція повністю передає дух легендарної Запорозької Січі. Слухачі чітко розрізняли сувору красу степу та шум дніпровських хвиль. У партитурі відчувався цокіт кінських копит і внутрішня напруга. Музика Сіренка транслює характер знаменитого українського острова. Для кожного українця він давно уособлює Боротьбу, Волю та Перемогу.
Французький шедевр за 17 днів
Справжній вир емоцій та шалені овації викликав Концерт № 2 для фортепіано з оркестром Каміля Сен-Санса. Ведучі перед виступом нагадали залі іронічну цитату піаніста Зигмунта Стоєвського про цей твір.
«Починається Бахом і закінчується Офенбахом»,
— саме так колись влучно охарактеризували цей шедевр.
Геніальний француз створив цей популярний концерт усього за 17 днів. Замовником виступив Антон Рубінштейн. Довгі роки Сен-Санс служив органістом паризької церкви Мадлен, а Ференц Ліст вважав його найкращим органістом світу. Композитор мислив значно ширше за свої епохи. У першій частині концерту чутно урочисту органну прелюдію Баха. Друга частина дарує легку гру з відлунням Шопена. Фінал захоплює стрімкою тарантелою.
«Піаніст ніби біжить по краю без права на помилку, — й оркестр підхоплює цей рух, перетворюючи музику на невпинний потік життя»,
— зазначали зі сцени ведучі вечора.
Справжнім тріумфатором цієї частини програми став соліст Артур Остапчук. Молодий лауреат міжнародних конкурсів продемонстрував неймовірну технічну досконалість і шаленство. Публіка аплодувала музиканту стоячи та довго не відпускала його зі сцени. Гра Остапчука вразила присутніх глибокою проникливістю та тонким відчуттям стилю.
Чеська радість буття замість трагедій
Фінальним аккордом святкової програми стала Симфонія № 8 соль мажор Антоніна Дворжака. У цій монументальній роботі видатний композитор оспівав красу чеської природи.
«Я хочу написати твір, який буде несхожий на мої попередні симфонії. Нехай там звучать окремі думки, що виникають спонтанно і ведуть до щасливого фіналу»,
— ділився колись своїми планами сам автор.
Відомий музичний критик колись писав, що це музика людини, яка чує, як росте трава. Сам Дворжак називав птахів своїми найкращими вчителями. На відміну від драматичних творів Бетховена чи Малера, тут панує проста радість буття. Під орудою запрошеного маестро оркестр виконав симфонію надзвичайно тепло й природно. Після фінального акорду вражені глядачі знову влаштували тривалу кількахвилинну овацію.
Тандем диригента та прифронтового оркестру
Особливу атмосферу свята створив заслужений артист України Василь Коваль. Зараз він обіймає посаду головного диригента Одеського національного академічного театру опери та балету. Маестро постійно підтримує зв’язок із Запоріжжям. Саме Коваль цього вечора керував Академічним симфонічним оркестром Запорізької філармонії. Його точність і повне взаєморозуміння з колективом забезпечили успіх концерту.
У репертуарі диригента світова класика та українська музика гармонійно взаємодоповнюють одна одну. Протягом усього сезону прифронтовий колектив дарував людям розраду після важких новин і безсонних ночей. Зі сцени звучали Брамс, Моцарт, Лисенко, Шопен, Верді та Пуччіні. Романтичні симфонії чергувалися з оперними шедеврами та сучасним джазом і роком.
«В залі знову і знову народжувалось те, що неможливо зруйнувати жодними обстрілами. Жива музика, живі емоції і жива потреба людей бути разом. Саме в цьому, мабуть, і є справжня сила музики: вона не скасовує трагедії, але повертає человеку внутрішню тишу. Хоча б на кілька годин»,
— звернулися до присутніх організатори перед початком заходу.
Містяни щиро дякували за цей складний, але пережитий разом сезон усім музикантам. Окрему подяку висловили диригентам Олександру Горлову та Дмитру Мітніку за їхню щоденну роботу. Попри важкі часи, запоріжці вкотре довели свою відданість високому мистецтву та красі.
Залишити коментар